[vc_row][vc_column][vc_column_text]
З’ясувати можливість зорових функцій малюка можна також і в домашніх умовах. Для цього необхідно, щоб малюк був у доброму настрої і не плакав, а в приміщенні не було сліпучих джерел світла.
Ви можете перевірити, чи фокусує дитина погляд на предметі, чи стежить за переміщенням предметів. Візміть яскраву іграшку і подивіться, чи зосереджує вона увагу на цій іграшці, чи стежить поглядом за нею, коли ви переносите її вправо і вліво, догори і донизу, по колу в обох напрямках; чи є реакція звуження зіниць, коли ви наближуєте іграшку на відстань 15-20 см, і розширення зіниць, під час віддалення іграшки на відстань 60-80 см. Слід звернути увагу на те, чи стежить малюк зв іграшкою очима, чи однаково рухаються очні яблука вправо-вліво, вгору-вниз, по колу, рухаються вони плавно чи переривчато.
У віці до 4 місяців малюк з нормальним зором має стежити очима за переміщенням іграшки вліво-вправо, вгору-вниз, по колу в обох напрямках, у нього має бути реакція звуження зіниці під час наближення предмета та розширення при його віддаленні.
З 6-місячного віку можете спробувати з’ясувати, чи бачить ваш малюк дрібні предмети. Для цього посадіть дитину до себе на коліна перед столом, на якому розсипте крихти хліба. Важливо, щоб білі крихти були розсипані на темній скатертині, а крихти чорного хліба – на білому тлі. Якщо дитина тягнеться до них, але у періоди, коли не спить, не звертає уваги на дрібні предмети і деталі іграшок, це може бути одним із показників неблагополуччя у зоровій сфері.
З 6 місяців можна виявити і відхилення в полях зору дитини. Для цього посадити малюка на коліна до мами, перед ним на столі розкласти іграшки. Інший дорослий ззаду і збоку голівки дитини має тихенько виводити іншу, бажано яскравого кольору (жовтого або помаранчевого), іграшку.
Межа поля фіксується, коли дитина, помітивши іграшку, повертає до неї очі і голівку.
Поля зору мають бути однаковими з обох сторін і дорівнювати:
– 30-40 градусів – для дитини 4 місяців;
– 60-70 градусів – для дитини 6 місяців;
– 80-90 градусів – для дитини від 8 місяців і старшої.
Неблагополучними показниками є звуження полів зору, їх асиметрії.
Мамі дуже важливо зрозуміти, чи рівноцінно малюк користується зором обох очей. Для цього посадіть дитину на руки дорослого, покажіть їй цікаву іграшку. Закривайте долонею по черзі то одне, то інше око дитини, не торкаючись її обличчя. Зверніть увагу, чи не намагається дитина відвести руку дорослого або виглянути з-під руки.
Неблагополучним показником є відсутність реакції в оці, яке гірше бачить. Якщо у вас з’явилися найменші підозри, що розвиток зорової системи дитини відстає, необхідно проконсультуватися у лікаря-офтальмолога. Встановлення контакту з дитиною досягається за допомогою набуття нею приємного, цікавого зорового досвіду. Різноманітні впарви, щоденне спілкування та ігри – лсь ті види діяльності, які потрібно забезпечити. Найменший успіх дає дитині відчуття задоволення і стимулює до подальшої діяльності. Відсутність успіху приносить засмучення, незадоволеність, через що дитина втрачає інтерес до спілкування, до гри, до будь-якої діяльності, стає пасивною. Батьки намагаються чимось зацікавити дитину, а вона не хоче гратися, відвертається, починає плакати. Причиною цього може бути і недорозвинене чуттєве сприймання, і надмірна складність завдання чи гри, які їй пропонуються.
Сам по собі зоровій досвід – це певна нагорода дитині за її діяльність. Для неї дуже важливою є реакція на її успіхи дорослих, насамперед батьків. Вони мають обов’язково похвалити дитину, якщо вона справилася із завданням, а якщо не справилася, то знайти теплі слова і запевнити, що наступного разу все вийде. Адже успішний зоровий процес дає дитині усвідомлення того, що вона розумна, приносить радість мамі й татові. Якщо ж щось не вдалося, то їй може здатися, що вона невдаха і засмучує батьків. Коли це трапляється часто, дитина може зробити хибний вибір – НЕ БАЧИТИ, а отже, не спілкуватися, не гратися з батьками. Для неї єдиний зручний шлях позбутися невдач і зберегти почуття власної гідності. Дитина може відмовитися від зорових вражень. Це небажаний результат, адже розвиток зору перестає стимулюватися, що може призвести до послаблення і навіть тимчасової зупинки цього процесу.
Найкращий вихід з такого становища – допомогти дитині переконатися в тому, що користуватися зором, дивитися і бачити – найцікавіше в житті заняття!
[/vc_column_text][/vc_column][/vc_row]
