КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ХАРКІВСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ШКОЛА ІМЕНІ В.Г. КОРОЛЕНКА” ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

Як війна змінила українських дітей? Разючі інсайти з дослідження «Індекс майбутнього»

Вимір 1

«Здоров’я»

Війна щоденно впливає на здоров’я дітей. Зокрема, через агресію росії 1115 дітей отримали травми різної тяжкості. На думку експертів, через залишені снаряди та міни кількість травмованих дітей буде зростати і після завершення активних бойових дій.

Скільки українських дітей відповіли, що почувають себе добре? 46%

Відсоток дівчат із гарним самопочуттям (41%) значно менший за аналогічний результат щодо хлопців (51%). Старші діти рідше повідомляли про гарне самопочуття (41%), ніж молодші (50%). Щодо регіонів, лише діти з Києва виділяються на фоні інших – тут більше половини вказали, що у них гарне самопочуття (58%), що значно більше, ніж у інших регіонах та в Україні загалом.

Загалом 66% дітей оцінили своє здоровʼя як добре, дуже добре або чудово.

Хлопці знову краще оцінюють своє здоровʼя (74%), ніж дівчата (56%), як і молодші діти (73%) в порівнянні зі старшими (58%).

Пояснення психологині Наталії Гладких

Базовою потребою кожної людини є потреба у фізичній безпеці, яка може проявлятися через турботу про власне здоров’я. Часто діти вчаться турбуватися про власне здоров’я саме так, як про них турбуються їхні батьки та інші дорослі. Здоров’я дитини залишається важливою частиною добробуту родини, і якість цієї турботи впливає на навчання, мотивацію та розвиток.

Турбота про власне тіло, про здоров’я, про власне самопочуття формують подальші мисленнєві установки, якими будуть керуватися діти в майбутньому. Такими можуть бути: «Моє тіло важливе і цінне для мене», «Я маю право турбуватися про своє здоров’я», «Я маю право на своє життя» або «Моє життя не важливе, не цінне», «Моє тіло некрасиве», «Моє здоров’я неважливе». Багато інформації про здоров’я діти можуть брати з соціальних мереж, Youtube, але не завжди інформація подається достовірна. Теми про здоров’я, статевий розвиток, секс, різні речовини та їхній вплив на організм, хвороби та їх профілактика, смерть є тими темами, що потребують обговорення з дорослими, яким дитина довіряє і які можуть тактовно проконсультувати. А ще в яких можна запитати пораду, а не залишатися сам-на-сам з проблемами, які хвилюють. Важливими знаннями для дітей є вміння розпізнавати своє самопочуття, розрізняти больові відчуття та описувати тілесні симптоми, знання першої домедичної допомоги.

Вимір 2

«Безпека»

Безпека – базова передумова для життя та розвитку дітей. Її рівень під час широкомасштабної війни критично знижений. Тож дослідники проаналізували індикатори, що відображають рівень безпеки українських дітей — від замінованості територій до кількості обстрілів (дистанційне насильство) та проблем насильства у сім’ях.

Воєнні наслідки та мінування

За даними ACLED, в 2021 році зафіксовано 3890 випадків вибухів та різних видів дистанційного насилля. У 2022 році таких випадків було вже 23649, що становило 82% від усіх подій повʼязаних з війною в Україні. З них 8% було класифіковано як такі, що спрямовані проти цивільних.

У період з 24 лютого 2022 року до 30 червня 2023 року Управління ООН з координації гуманітарних справ (OCHA) задокументувало загалом 22 784 жертви серед цивільного населення внаслідок застосування вибухової зброї з великим радіусом дії.

Ще 10,7 мільйонів українців можуть постраждати від мін або полишених боєприпасів на основі оцінки OCHA.

Домашнього насильства щодо дітей ставатиме більше

У 2022 році в Україні 3153 дітей перебували на обліку через насильство чи жорстоке поводження з ними. Найбільша кількість була зареєстрована у Києві — 1418 осіб. Із 3153 дітей 108 постраждали від сексуального насильства. На думку експертів, насильство щодо дітей буде зростати, зокрема домашнє насильство.

Пояснення психологині Наталії Гладких

Безпека є фундаментальною базовою потребою людини. Ця потреба наразі порушена, тому діти та дорослі перебувають у нестабільному стані. Кожна наступна повітряна тривога підіймає хвилю тривоги, страху, паніки у дітей та дорослих. Діти можуть реагувати на це завмиранням, що є нормальною реакцією організму на загрозу. Або агресією чи істерикою через порушення стабільності, зокрема у дітей з інвалідністю. Водночас і батьки не справляються з власними емоціями: частіше втрачають самовладання та дратуються — сваряться, кричать і навіть б’ють. Останнім часом до мене на консультації приходять батьки з таким запитом: «Я дратуюся на свою дитину, хоча розумію, що справа не в ній, але не можу нічого зробити з цим».

Такий довготривалий стрес впливає на наш емоційний стан, часто можемо цього не помічати, але в середині організму відбуваються несвідомі процеси — гормональні дисбаланси, які впливають на тіло та поведінку. Для формування особистості важливе відчуття безпеки, тому якщо його немає вдома, то для дитини буде присутнє постійне відчуття загрози, що впливатиме на когнітивний розвиток та мотивацію. Дитина постійно буде перебувати в напруженому стані, «готуватися до виживання», в стані очікування загрози буде підвищуватися тривожність, що може позначатися на розвиткові, здатності сприймати нову інформацію, вчитися.

Вимір 3

«Освіта»

Експерти дослідження вважають, що за останні три роки, на які випала пандемія COVID–19 та війна, система українською освіти зазнала значних втрат. Затяжний онлайн-формат навчання вплинув на здатність учнів засвоювати матеріал, оскільки при такій формі навчання дітям важко сфокусувати свою увагу. Через повномасштабне вторгнення найбільше втратили діти з прифронтових зон та з зон бойових дій, далі з окупованих територій, а зрештою і вся територія України, бо діти навчались онлайн. Окрема категорія – це діти з інвалідністю, які складно опановують навчальний матеріал онлайн. Діти, що мали можливість навчатись офлайн, мають менші навчальні втрати.

Українська система освіти має адаптуватись до нових викликів. На думку експертів, важливо спростити шкільну програму та пріоритезувати ментальне здоров’я дитини, а не оцінки та успішність. Ще однією зміною в програмі має бути запровадження вивчення медичної допомоги та поведінки в кризових ситуаціях.

Пояснення психологині Наталії Гладких 

Комунікація та соціалізація залишаються основними навичками для дітей під час війни. Батьки почали приходити з такими запитами відносно своїх дітей: низька мотивація до навчання, залежність від гаджетів, ізоляція, спілкування тільки з чат-ботами. Як наслідок — збивається режим бадьорості-сну, знижується енергійність, відчуття виснаження та втомленості, підвищена агресивність і протести. Дітям важко переживати події навколо, емоційно і фізично. В пріоритеті — підтримка дорослих, які поруч. Щоб дитина відчувала: «Мене підіймуть, якщо упаду. А якщо мені погано — лежатимуть поруч». Підтримка на рівні спілкування, пояснення того, що відбувається навколо, є необхідністю для розуміння дитиною міжособистісних відносин, комунікації з іншими.

Вимір 4

«Ментальне здоров’я»

За результатами опитування, абсолютна більшість дітей в Україні — 77% зазначили, що їм подобається те, ким вони є. Це вказує на високий рівень сприйняття себе. Але водночас є суттєві відмінності серед різних соціально-демографічних груп. Дівчата всіх вікових груп значно менше вказували, що їм подобається те, ким вони є (73%) у порівнянні з хлопцями (81%).

Оцінка дітьми турботи про них майже співпадає з оцінкою рівня щастя. 71% дітей погодилися з твердженням «чи вважають себе щасливими людьми» без значної різниці між хлопцями та дівчатами. Знову ж таки, діти віком 10–13 років, як і в ситуації з піклуванням, набагато частіше вважали себе щасливими (75%), ніж діти старшого віку (66%). Цікаво, що діти зі східного регіону вважають себе щасливими на такому ж рівні, як і діти з Києва (80%). Такий високий показник може свідчити, що діти мають доволі високий рівень психоемоційної стійкості, незважаючи на деструктивний вплив війни.

 

Відчуття безпеки серед український дітей є найнижчим у цьому компоненті ментального добробуту: лише 60% дітей вказали, що почуваються у безпеці. Вікові категорії не відрізняються між собою, а от на рівні статевих відмінностей частка дівчат, які почуваються у безпеці, нижча (56%) в порівнянні з хлопцями (64%). Діти з південного регіону значно рідше (49%) почувалися у безпеці, ніж загалом в Україні.

Рівень потенційного ПТСР

 

44% дітей в Україні мають ознаки потенційного ПТСР. У віковому вимірі, діти старшого віку мають трохи вищий показник, ніж молодші (47% проти 41% відповідно). Діти зі Сходу та Півдня, де є найбільші ризики від війни, не відрізняються за рівнем ПТСР від дітей з інших регіонів. Питання, які ставились дітям в рамках цього дослідження, не задавались в контексті війни. Однак, вплив бойових дій на ментальне здоров’я через потенційний розвиток ПТСР у дітей не можна ігнорувати

Спеціалісти дослідження зазначають, що діти з прифронтових, окупованих і деокупованих територій часто затиснуті та залякані. У таких умовах діти не навчаються довіряти своїм відчуттям, в них зникає довіра до своїх переживань та емоцій. Наприклад, дитина чує вибух, але не реагує на нього і продовжує далі спати – так вона втрачає довіру до своїх інстинктів. Діти починають боятись говорити про свої почуття та емоції.

Пояснення психологині Наталії Гладких 

Карантин, повномасштабне вторгнення, війна, яка до сих пір триває, запустили захисні механізми нашої психіки. Тому діти ізолюються, усамітнюються, «залипають» у гаджетах, отримуючи там «швидкий дофамін», тому пріоритетом для держави є подальше розроблення стратегії екологічного повернення в офлайн навчання. Для відновлення потреби в спілкуванні та розвитку комунікативних навичок тут і зараз можна почати включати більше спілкування на уроках, обговорюючи різні емоційні теми без оцінювання правильності/неправильності, але з висловленням власної думки, ідеї, своїх відчуттів. Це можуть бути запитання: «Як ти себе відчуваєш, коли…?», «Як ти гадаєш, що вона відчувала…?», «Яку емоцію ти переживаєш?», «З якими труднощами зіштовхуєшся?», «Що відбувається з твоїм тілом, коли…?», «Яка твоя думка з приводу цього питання?», «Що негативного ти подумав про себе?» Це ті запитання, які допоможуть розкривати емоції, почуття, думки.

Психологічна підтримка має стати важливим пріоритетом як для дітей, так і для дорослих. Може відбуватися як у індивідуальному консультуванні, так і в груповій підтримці. Відновлення та розвиток ментального здоров’я дітей важливо вносити в шкільну програму та організовувати для батьків та вчителів надання психологічної підтримки.

Перебування дітей за кордоном і війна

Для дітей, які перебувають за межами України, властиве відчуття провини та підвищеної тривоги. Оскільки частина їхньої родини і далі живуть в Україні, то вони стресово переживають повідомлення про ракетні обстріли.

Пояснення психологині Наталії Гладких

Дійсно, нестабільність та відсутність опори відмічається в дітей, які переїхали за кордон. Освітнє навантаження на таких дітей вдвічі зросло, адже вони вчаться у школі, опановуючи іншу мову, та паралельно дистанційно навчаються в українській школі. Перенавантаженість провокує хвилювання, страх, «щоб встигнути все», й «підігріває» стресовий стан дитини. Знервованість, поганий сон, швидка втомлюваність, заїдання або навпаки відсутність апетиту може вказувати на ознаки перевантаження дитини.

Вимір 5

Інклюзія під час війни

Якщо говорити про дітей, які проживають в тиловій частині України і не постраждали безпосередньо від бойових дій, то наслідком повномасштабного вторгнення, яке повпливало на ментальне здоров’я дітей, стала втрата рутини. Особливо вразливі до втрати рутини діти з інвалідністю. Оскільки вони залежні від інфраструктури, їм складніше адаптуватись до змін. Також дітям аутичного спектра важко даються повітряні тривоги, адже для них важлива структура і передбачуваність, а повітряні тривоги і переміщення в укриття їх дезорієнтує, через що відбувається регрес.

— Школа має стати інклюзивною і доступною для дітей з інвалідністю та з особливими освітніми потребами. Наразі в Україні існують доступні школи, що збудовані за новими державними будівельними нормами, — коментує радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна. — Часто в нових школах через упередженість педагогічного колективу відсутні діти з особливими освітніми потребами та діти з інвалідністю.

Пояснення психологині Наталії Гладких

Інклюзивне навчання завжди на часі. Українцям потрібно турбуватися про кожну дитини, її право на освіту, комунікацію та соціалізацію. Навіть під час війни ми помалу рухаємось в бік розбудови інклюзивного навчання. Радує, що багато громадських організацій підтримують розвиток інклюзивної освіти. Особливо радує те, що інклюзія з’являється в закладах дошкільної освіти і є запит на навчання спеціалістів, які дбатимуть про адаптацію дошкільнят з особливими освітніми потребами.

Важливо розуміти, що термін «особливі освітні потреби» охоплюватиме в Україні не лише дітей з вродженою інвалідністю, а й дітей з інвалідністю набутою. Вважаю, що діти з ПТСР ми в майбутньому можемо зарахувати в категорію «діти з особливими освітніми потребами». Вихователям і вчителям вже зараз варто знати, як допомагати дітям справлятися із сильними емоціями, панічними атаками, які можуть виникати, наприклад, у процесі переміщенні дітей до укриттів під час повітряної тривоги.

Вимір 6

«Соціальні та емоційні навички»

Експерти зазначають, що важливо, щоб діти розвивали у собі навичку допомагати іншим при стресових ситуаціях. Зокрема, щоб вони вчились підтримувати один одного.

Відсоток дітей, які зазвичай діляться з іншими їжею, іграми, ручками становить 92% (“Правда”, або «Частково правда”), що є високим показником.

Прихильність до молодших дітей також на високому рівні: частка тих респондентів, що на твердження «Я добрий(-а) до молодших дітей» відповіли «Правда» або «Частково правда» становить 91%.

Булінг

Булінг серед дітей є поширеною проблемою, яка згубно впливає на їхній фізичний та психічний добробут. За останні кілька місяців 40% дітей стикалися з булінгом щодо себе. Хлопці значно частіше говорили про досвід цькування (45%), ніж дівчата (35%). Також діти молодшого віку значно більше стикаються з булінгом щодо себе (43%), ніж старші діти (37%).

Окремим видом булінгу є кібербулінг – випадок, коли діти стикаються з цим в інтернеті, зокрема в соціальних мережах. 34% зазначили, що стикалися з кібербулінгом хоч один раз за останні кілька місяців. Як і зі звичайним булінгом, хлопці стикалися з кібербулінгом частіше (37%), ніж дівчата (30%). На регіональному рівні та серед вікових груп суттєвих відмінностей немає.

Пояснення психологині Наталії Гладких

Через підвищену емоційність та загалом через емоційний дисбаланс під час війни діти «вмикають» підсвідомі програми виживання: бігти, втікати, нападати. Це і про булінг в тому числі — дражнити, емоційно нападати на інших. Ці реакції «вмикаються» першими. З точки зору нейронаук — це не встигає опрацьовуватись та надходити сигнал в мозковий центр прийняття рішень, а саме — в нашу прифронтальну кору під назвою неокортекс. Дитина не встигає обдумати те, що відбувається зараз. Цей принцип співвідносний і щодо дорослих.

Загалом під час війни діти стали менше говорити про свої емоції, почуття. В них не сформовано усвідомлення, що робити у випадку тих чи інших критичних ситуацій.

Вимір 7

«Ризикована поведінка»

Загалом 16% респондентів віком 14–17 років вказали, що вони курять сигарети не менше одної на тиждень. Хлопці, очікувано, значно частіше вказували (19%), що курять, ніж дівчата (13%). Суттєво виділяються діти зі східного регіону, де тих, що вживають сигарети, значно більше, ніж в Україні загалом та в інших регіонах – 25%.

56% дітей віком 14–17 років вказали, що хоч раз в житті вживали алкоголь. З них 21% робить це з певною регулярністю (не менше ніж раз на 2 тижні). Хлопці частіше вказували, що вживають алкоголь, ніж дівчата (29% проти 15%).

Водночас виділяється центральний регіон (26%), в якому живе суттєво більше дітей, які регулярно вживають алкоголь, у порівнянні з загальноукраїнським результатом.

Пояснення психологині Наталії Гладких

Діти «віддзеркалюють» батьків і беруть у свої життя найрізноманітніші установки й правила з родинного кола. Звісно, діти чудово «зчитують» і те, як та завдяки чому батьки намагаються боротися зі стресом. Паління, вживання алкоголю — начебто найшвидший спосіб позбутися стресу в світі багатьох дорослих. Але це ілюзія. Нікотин та алкоголь, навпроти, підвищують тривожність, провокують поглиблення стресу, вони є «депресантами». Організм не розслабляється.

Частина нашого мозку, яка реагує на стрес, має назву амигдала. Якщо дитина чи дорослий тривалий час перебуває в стресі — амигдала збільшується через те, що переважають реакції на «виживання» (втікати, заховатись, «літати в хмарках», випити чи палити). А ось гіпокамп — частина нашого мозку, відповідальна за формування нових нейронних зв’язків — навпаки, зменшується, якщо залученість амигдали значно більша, ніж зазвичай. Тому у дітей суттєво зменшується бажання та мотивація до навчання.

Стосунки у сім’ї

Від початку повномасштабного вторгнення 78% українців зіткнулись з втратою або пораненням близької людини внаслідок бойових дій (Київський Міжнародний Інститут Соціології, 2023). На думку експертів, один із викликів для родин полягає в тому, що в моменті горя через власні переживання дорослі можуть не мати ресурсу підтримати дітей. Експерти_ки вважають, що для полегшення болю втрати дитині важливіша не робота з психологом, а саме підтримка дорослих.

Наприклад, дуже часто до нас зверталися багато дітей військових, які втратили батьків. Я вважаю, що для таких сімей та дітей має бути групова робота, де вони переживають якийсь спільний біль разом. Я не кажу, що ми маємо змусити людей займатися своїм психологічним станом та ментальним здоров’ям, але ми маємо спонукати до цього максимально всіма можливими способами, наскільки це доступно.

Facebook
Telegram
WhatsApp
Twitter
Email