1. Не ігноруйте й не
ухиляйтесь від запитань, але не лякайте, коли будете відповідати.
2. Пояснюйте, що наша армія
захищає нас. У дорослих є план. У вас також є план – обговоріть деталі, що
робити в стресових ситуаціях, дайте конкретні інструкції. Поясніть, що ви йдете
в більш безпечне місце, проте воно може бути менш комфортним, ніж дім,
розкажіть, що зібрали необхідні речі, дайте можливість обрати, що дитина візьме
із собою (так вона відчуватиме відповідальність і хоча б мінімальний контроль
над ситуацією).
3. Дайте можливість висловити
емоції. Скажіть, як самі себе почуваєте (боятися – це нормально, на своєму
прикладі покажіть що страх – це ок, ви розумієте дитину, проте не панікуйте й
будьте опорою). Потім запитайте в дитини, що вона відчуває, – дайте їй час
відкритися, не наполягайте, якщо не хоче говорити.
Обговоріть, що
робити із сильними емоціями, і спробуйте зробити це разом: можна плакати,
кричати, стискати щось, фізично рухатися (стрибати, ходити), дихати глибоко
(глибокий вдих – затримка дихання – видих, для дуже маленьких дітей ще можна
дихати так, ніби сильно дмухаєш на квітку). Якщо помітили, що дитина стала
панікувати – подихайте разом, випийте ковток води, обійміться. Будьте поруч,
дайте знати: як тільки що – ви тут, нехай звертається до вас – вона не одна.
4. Залучайте дитину до вибору
того, що будете робити. Давайте вибір із кількох варіантів: будемо дивитися
мультик чи помалюємо? Пограємо в цю гру чи в цю?
5. У кожної сім’ї є справи,
які ви щодня робили разом – продовжуйте їх робити, це дасть можливість дитині
на чомусь концентруватися, трохи поверне відчуття спокою. Якщо ви робили
руханку зранку, а ввечері дивилися пізнавальні відео – продовжуйте.
6. Коли слідуєте з дитиною в
сховище, поясніть, що кожен герой казок та мультиків проходить випробовування
на сміливість і долає різноманітні перешкоди. Пригадайте казки, які читали
дитині, мультики, які ви дивилися разом, і згадайте, які там були
випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти неунікальність ситуації й
запустити механізми адаптації.
7. У сховищах холодно або
душно, тісно, темно. Але у всіх людей є уява! Пограйте з дитиною в гру “а
вигадаймо щось кольорове, щось дивне, щось з вухами й інше”. Так можна зменшити
вплив депривації (психічний стан, коли немає змоги задовольняти деякі основні
(життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу.
8. Коли лунають вибухи та
постріли, а ви в укритті, можна з дитиною уявляти великі крила янголів (фей
тощо), що боронять наших воїнів та допомагають їм нас захищати.
9. Коли в дитини виникають
запитання, як ми можемо допомогти, – малюйте з малечею малюнки підтримки та
публікуйте їх у соціальних мережах. Так дитина побачить і відчує, що вона теж
робить щось важливе.
10. Фізичні ігри, дихальні
вправи, навчання, вивчення іноземної мови теж допоможуть організму
стабілізувати психічну систему після дезорганізації воєнним станом.
Найважливіше:
будьте спокійні й разом із близькими, вірте в нашу армію!
