Сьогодні навчання дітей відбувається
у незвичних для нас умовах. Це виклик не тільки для дітей, сімей, а й для
вчителів. У непрості часи війни діти так само переживають стрес і тривогу. Їх
відчуття підсилені тим, що вони не завжди розуміють, що відбувається. Тому у
нинішніх умовах ми повинні перемістити фокус
уваги з академічних успіхів на підтримку і нормалізацію психічного стану учнів.
Зараз це нормально. Ми всі можемо і повинні долучитись до цього в рамках
викладання свого предмету.
·
Демонстрація власного спокою та врівноваженості – це
найбільш простий спосіб допомогти заспокоїтись нашим дітям.
·
Дайте учням можливість висловитись: розповісти про свій настрій, розказати про свої
справи. Коли людина називає (проговорює) свої емоції, у неї змінюється
активність у відділах головного мозку і таким чином знижується тривожність.
·
Дозвольте учням говорити про свій сум чи злість,
але обов’язково спрямуйте їх увагу на маленькі перемоги, сильні сторони, гарні
новини. У кожному дні можна знайти щось позитивне! Допоможіть учням побачити
це, навчіть їх помічати це. У вашому арсеналі повинно бути багато тем для
розмов, які зможуть переключити емоції дітей.
·
Якщо вам відомо, що в одного з учнів відбулась жахлива
травмуюча подія, не розпитуйте про це детально. Повторення деталей може
викликати повторну травматизацію психіки. Також пам’ятайте, що якщо хтось
ділиться страшними подіями в групі – це може сприяти травматизації інших
слухачів. Якщо у дитини є потреба поділитись, за можливості, краще
запропонувати їй поспілкуватись після уроку індивідуально, або спрямувати цю
роботу на психолога.
Нинішня ситуація могла позначитись
на поведінці учнів, на їх здатності засвоювати матеріал. Стрес міг вплинути на
увагу, пам’ять, на здатність зосереджуватись. Дорослим треба взяти до уваги, що
крім описаного, один з механізмів захисту психіки – це регрес. Тобто деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка
притаманна меншим за віком учням. До цього потрібно поставитись терпимо та з
розумінням. Не можна докоряти дітям.
Не зайвим буде нагадати вчителям про турботу про себе. Пам’ятайте: для
того, щоб надавати допомогу іншим, необхідно відновлювати свій власний ресурс, задовольняти свої базові потреби.
Подбайте про безпечне місце для себе, де ви зможете проводити уроки. Обговоріть
з рідними порядок дій у разі, якщо оголошено тривогу під час того, як ви
проводите урок. Розробіть свій алгоритм дій.
Поради вчителю як діяти під час
онлайн-уроків, якщо вмикається сигнал «Повітряна тривога».
Демонструйте впевненість у своїх
діях. Спокійно повідомте учням про сигнал.
Акцентуйте увагу учнів фразою «Ви
йдете в безпечне місце, яке встановлене за правилами вашої сім’ї».
Зверніться до учнів «Натисніть
кнопку «вийти з конференції» та на кнопку «виключення комп’ютера».
Повідомте «Після сигналу «Відбій
тривоги» доєднайтесь до занять за розкладом».
Дочекайтесь, щоб усі учні, які є
слухачами, вийшли з онлайн-зв’язку.
Намагайтесь зберігати спокій, будьте
переконливими.
І наостанок.
Донесіть до учнів думку про те, що щодня, не зважаючи
на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо виконати декілька задач: соціальну,
фізичну і когнітивну.
Ми повинні підтримувати спілкування з родичами та знайомими,
задати хоч одне питання «як ти там?», бо єдність та підтримка важливі для всіх.
Нам потрібен рух, особливо у стресі – це стабілізує,
приводить до тями і надає сил для подальших дій. Хоча б три присідання або
ходьба колами, будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.
А ще нам потрібні наш мозок і здатність вчитись,
запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо задіяти цю функцію. Щодня хоча
б щось одне вивчити і запам’ятати: іноземне слово, інструкцію з надання
медичної допомоги чи іншу корисну інформацію. Важливо не просто подивитись, а
саме вивчити!
Порадьте дітям поспати, відпочити, але не дозволяйте
лежати весь день в куточку, дивлячись у стінку чи у телефон. Настоюйте на тому,
що дитина повинна зробить хоча б одну маленьку дію!
Намагайтесь жартувати з учнями, посміхатись до них,
викликати посмішку у відповідь. Гумор має терапевтичну дію. В нагоді стануть
смішні історії, питання на кмітливість.
Дотримання
цих простих правил та порад допоможе зберегти нормальний емоційний стан наших
дітей. А академічні знання ми обов’язково надолужимо після стабілізації
ситуації.
Пам’ятка для батьків
Хтось перевіз дітей в максимально
безпечне місце… Хтось створює таке місце вдома…Турбота про емоційний та
моральний стан дітей — одне із основних завдань батьків.
1. Мінімізуйте перегляд новин з
дитиною.
В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині. Задля власного спокою можна
поставити дедлайн на їх перегляд, уникаючи постійного моніторингу соцмереж.
2. Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
Це прекрасний інструмент, який можна взяти із собою в укриття. Намагайтеся бути
максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно
впевнені і у що вірите самі.
Не
обов’язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
3. Діти потребують тактильності.
Іншими словами, намагайтеся обіймати їх якомога частіше.
Для молодших дітей гарно спрацюють пальчикові ігри.
Можна спробувати створити максимальне відчуття безпеки: обійміть дитину та
погойдуйте, можна паралельно з цим погладжувати дитину і не важливо скільки Вашій дитині
років: 4 чи 12…
4. Не соромтеся говорити зі своєю
дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх – це нормально.
Але батьки повинні
памятати що діти у сприйнятті
світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.
“Паніка, крики, сльози батьків
викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа”.
5. Прислухайтеся до дітей.
Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи,
самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся
на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
6. Спостерігайте за грою дитини.
Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може
допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
7. Не втомлюйтеся повторювати
дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не
самотня.
Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по
відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
8. Дозвольте дитині брати із собою
важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь
забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а,
за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.
9. Не ігноруйте можливості створити
символічні ритуали перед сном. Це може бути, наприклад, розмова на нейтральні
або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути
читання або складання казок, обійми та погладжування.
10.
Дозволяйте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Це можуть бути найрізноманітніші ігри та техніки:
– можна рвати або зминати папір;
– гра в «паперові» сніжки;
– можна «боксувати» м’яку подушку;
– запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без
голосу (гучності);
– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей
крик в мішечок або стаканчик;
– ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.
Пам‘ятайте:
спершу киснева маска собі, потім – тим, хто поруч!
Навіть коли
довкола відбуваються страшні події, які важко сприймати з “холодною”
головою, все одно пам’ятайте:
Спокійні ви
– спокійна дитина
Намагайтеся
поводитися спокійно принаймні при дитині. Це допоможе їй легше адаптуватися до
складних життєвих обставин.
ПАМ’ЯТКА
ПРИ СТРЕСІ:
ЯКЩО ЛЕГКА ЛИХОМАНКА: накинути на
себе плед і тісно зав’язати його спереду навхрест – дати тілу теплий і міцний
каркас.
ЯКЩО КАЛАТАЄ СЕРЦЕ: злегка стукаємо
по грудній клітці – один легенький раз в секунду, зі словами «Я є», «Я стою»,
«Я в порядку».
ЯКЩО ПІДНЯВСЯ ТИСК: упираємо ногами
в підлогу і дихаємо: рівний довгий вдих – рівний довгий видих, повторювати
кілька разів.
ЯКЩО КРУТИТЬСЯ ГОЛОВА: уважно
дивимося на свої ноги, поки не зрозуміємо, що маємо під ногами міцний грунт.
ЯКЩО НАКОЧУЄТЬСЯ ПАНІКА: швиденько
використовуємо техніку заземлення:
знайти навколо себе 5 речей
однакового кольору,
знайти чотири речі, яких можна
торкнутися,
знайти три речі, які можна почути,
знайдіть дві речі, які можна
понюхати,
знайти одну річ, яку можна
покуштувати.
ЯКЩО ОЗИВАЄТЬСЯ ДУША: згадайте свою
найяскравішу подію, любу людину. Уявіть майбутню ситуацію детально.
Заради неї треба триматися!
