ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ГІДНОСТІ
· Гідність означає свободу вибору та дій і повагу до цих прав.
· Гідне життя означає можливість реалізувати свій потенціал, що має
підкріплюватися гідною медичною допомогою, освітою, заробітком і почуттям безпеки.
· Перш за все наша гідність взаємопов’язана з гідністю інших
людей.
· У своїх діях ми маємо керуватися почуттям власної гідності.
Коли я шаную чиюсь гідність, то я:
1) приймаю особистість та ідентичність людини і даю їй свободу виявляти себе такою, як вона є, без страху бути засудженою,
2) визнаю унікальні якості людини, її таланти й спосіб життя і ціную її заслуги, внесок, ідеї та досвід,
3) даю відчути, що визнаю все побачене й почуте людиною, реагую на її занепокоєння та те, що їй довелося пережити,
4) залучаю до спільноти / компанії, допомагаю людині почуватися її частиною,
5) допомагаю людині почуватися в безпеці — як фізично, так і емоційно, захищаючи від страху ганьби чи приниження,
6) ставлюся до людини справедливо, без упередження та нерівності,
7) даю людині відчуття свободи та незалежності, допомагаю їй відчути надію та можливості,
8) шукаю розуміння та даю людині можливість пояснити свій досвід та перспективи,
9) допомагаю людині здобути користь від сумнівів, починаючи з того,
що вона має хороші мотиви та діє цілісно,
10) вибачаюсь і несу відповідальність, якщо порушую гідність людини, беру на себе зобов’язання змінити шкідливу, негідну поведінку.
Гідність на долоні
Для нас важливо, щоб інші люди поважали нашу гідність. Але не менш важливим є і те, чи ми самі себе цінуємо. Чи знаєте Ви, що саме робить Вас унікальними й цінними?
Візьміть аркуш паперу та вгорі напишіть — «Я гідна / Я гідний». Тепер покладіть на аркуш свою долоню, розвівши пальці, та обведіть її. Напишіть чи намалюйте на кожному пальчику якості чи характеристики, які роблять Вас унікальними й цінними. На просторі великого пальця — те, чим Ви особливо пишаєтеся.
На долоні напишіть чи намалюйте те, про що Ви мрієте, що символізує Ваші надії, цілі.
Ми всі — унікальні, як і наші відбитки пальців та зараз ті долоньки, які вийшли у Ваших однокласниць і однокласників.
Порада від філософа
Наснаження і стійкість — це не нові терміни, що з’явилися нещодавно. Про ці речі говорило багато класиків і філософів, зокрема Григорій Сковорода. Колись він писав у своєму листі: «Шукаємо щастя по сторонах, по віках, по станах. А воно скрізь і завжди з нами, як риба у воді, так ми в ньому. Не шукай його ніде, коли не знайдеш скрізь. Воно преподібне до сонячного сіяння: відкрий тільки вхід йому в душу свою.»
Роботи цієї виняткової постаті української культури ще досі не втрачають актуальності, ба більше — стають ще популярнішими. Минулоріч ЮНЕСКО внесла день народження українського філософа, письменника Григорія Савовича Сковороди до переліку визначних дат року.
Нещодавно 35 митців і мисткинь серед яких Сергій Жадан, Юрій Гуржи, Ірена Карпа записали альбом переспівів віршів Григорія Сковороди в музичному стилі реґі. Оберіть улюблену пісню та спільно поділіться своїми вподобаннями з однокласниками й однокласницями, запишіть, які слова із переспівів Вам відгукнулися найбільше.
Знайди свої ресурси
Сьогодні нашій громаді важливо як ніколи бути витривалою, намагатися стійко реагувати на все, що відбувається з нами, щоб постійно нагадувати всьому світу, що ми гідні перемогти. Але від лютого 2022 року всі ми переживаємо травматичні воєнні події і от уже другий рік живемо у стані постійного стресу. У таких умовах дорослі й діти вкрай потребують дієвих способів, як працювати зі стресом і травмою. Ви можете знайти їх у посібнику «Дорослі в ресурсі», створеному в межах антикризових ініціатив EdCamp Ukraine. Отож, саме зараз Вам час поновити свій ресурс! Пропонуємо виконати вправу.
Для виконання вправи будуть потрібні ручки або кольорові олівці та папір.
1. Назвіть 10 таких речей, які для Вас є ресурсами. Занотуйте, будь ласка, їх (навіть можна в нотатках у телефоні), адже важливо подумати і десь зафіксувати те, що спадає на думку.
Проранжуйте їх від найважливішого до менш важливого, розташувавши записане від 1 до 10.
2. Далі зосередьтеся на тому, що у Вас позначено числами від 1 до 3. Пригадайте ситуації, коли саме кожен із цих ресурсів додавав Вам сил і енергії, щоб впоратися із складним завданням або подолати якусь проблемну ситуацію. Намагайтеся пригадати не лише саму ситуацію, але й Ваші відчуття в процесі її вирішення. Обов’язково зосередьтеся на тому, які думки й відчуття були тоді, коли Ви успішно впоралися
із цим завданням.
3. Визначте, чи всі три важливі ресурси спрацьовують на допомогу в будь-якій ситуації.
Чи, може, в різних ситуаціях кожен із цих ресурсів ефективніший за певних обставин?
Запам’ятайте те, що Вам спало на думку, або занотуйте, щоб у схожих ситуаціях завжди мати «козир» і скористатися саме тим ресурсом, який Вам однозначно і дієво допоможе віднайти вихід у найкращий спосіб, зберігаючи Вас у зоні стійкості.
4. Поміркуйте над тим, що із переліченого допомагало Вам, залежно від характеру ситуації.
Будьте уважні до себе і того, що і як робите, використовуйте Ваші потужні ресурси — і все буде добре.
СЕЕН для самодопомоги у воєнні часи
Ми продовжуємо знайомство із соціально-емоційним та етичним навчанням (СЕЕН) — комплексною рамковою структурою і навчальною програмою для розвитку м’яких (соціально-емоційних) навичок, що ґрунтуються на спільності людства та взаємозалежності, для дітей в освітніх середовищах в усьому світі.
Загальнолюдських цінностей — добра, співпереживання собі й іншим, поціновування взаємозалежності, а відтак і гідності — неможливо навчити дидактично чи в наказовий спосіб, а лише через особисте розуміння, пропускання через власний досвід, присвоєння і прийняття.
Саме на цих принципах і побудована програма СЕЕН.
А ще вона ґрунтується на принципі співпереживання. Співпереживання — це ставлення до себе, інших та людства загалом через призму добра, емпатії й уваги до позитивних емоцій і страждань. У часи війни такий підхід набуває особливого значення. СЕЕН розуміє співпереживання не як слабкість чи невміння виступити проти несправедливості, а радше навпаки — як сміливість. Адже співпереживання за інших — це проактивна турбота за їхнє благополуччя, яка пророщує (й посилює) відчуття внутрішньої сили людини.
Коли вчителі й учительки, батьки й матері та решта учасників і учасниць шкільного життя проявляють співпереживання в повсякденній поведінці, у ставленні до учнівства й одне до одного, ця позиція вплітається в шкільне середовище. Коли співпереживання є загальноприйнятою цінністю шкільної громади, це допомагає учительству виховувати цю якість і серед учнівства. А зі співпереживання проростає і повага до гідності людини, адже цінуючи себе й інших, турбуючись про благополуччя індивідуальне і спільнотне,
ми створюємо простір, де кожен і кожна можуть проявляти себе природно і безпечно.
Практика на співпереживання (доброту):
1. Побудьте хвилинку в тиші і пригадайте ситуацію, коли Вам зробили добро. Іноді буває легше щось пригадати, якщо заплющити очі або дивитися в підлогу.
2. Це може бути якась дуже особлива ситуація, а може бути звичайна: наприклад, Вам усміхнулися,
сказали щось приємне чи допомогли, коли Ви того потребували.
3. Візьміть аркуш паперу і спробуйте намалювати цю ситуацію, а також опишіть її. Допоміжні запитання:
Як це було? Який Ви мали вигляд? Як почувалися? Що у цей час відчували у тілі?
4. Подумайте над цими запитаннями. Як ми почуваємося, коли люди ставляться до нас добре?
Як ми почуваємося, коли люди ставляться до нас погано?
Збережіть цей малюнок. Він може стати вашим особистим ресурсом, який нагадуватиме Вам про приємні відчуття, коли Вам роблять добро: наприклад, відчуття потрібності, цінності, захищеності, безпеки чи власної гідності.
Для справжнього розуміння гідності інших людям часто бракує відчуття власної гідності.
А воно ж ґрунтується, зокрема, і на турботі про себе та співпереживанні собі.
Ми не завжди ставимося до себе з добротою, можемо картати себе за невдачі, переживати,
що чогось не домоглися. Звичайно, це шкодить і нам, і людям довкола. Для розвитку співпереживання собі в СЕЕН є практика позитивних внутрішніх діалогів.
Практика для самопідтримки:
1. Ми часто постаємо перед певними труднощами. Нам не вдається щось зробити одразу.
Почуваємося засмученими, невдоволеними собою.
2. Подумаймо, що в такому випадку ми би сказали близькому другу чи подрузі, як їх підтримали, як би проявили до них співпереживання?
3. Наступним кроком спробуймо сказати це собі. Може не вдатися з першого разу. Пробуймо ще і ще.
4. Зауважте, коли позитивний внутрішній діалог Вас заспокоїть, надасть сили, впевненості у собі.
І повторюйте його, коли потребуватимете підтримки.
Шлях до гідності може бути непростим, і він проходить також через турботу, доброту, розуміння себе та інших, прийняття себе та інших, готовність співпереживати та діяти на благо іншим.
Гідність — це велика річ, яка досягається маленькими кроками, зокрема, описаними вище, щодня.
